Фактичний шлюб поділ майна. Цивільний шлюб консультація адвоката.

Сімейний кодекс України закріплює в ст. 74 Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, що

1) якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними;

2) на майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності, жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу .

Таким чином, до майна, котре було набуте під час проживання осіб однією сім’єю, застосовуються положення сімейного законодавства щодо права спільної сумісної власності подружжя.

Ще право Давнього Риму містило поняття позашлюбного співжиття – так званого конкубінату. Він відрізнявся від шлюбу тим, що чоловік не мав наміру жити у законному шлюбі (affection maritales), а жінка не слідувала соціальному стану чоловіка (dignitas uxoris). Конкубінат дозволявся законом, однак, особи що перебували у такому зв’язку не мали майнових прав подружжя, хоча діти, народжені у ньому, «мали обмежене спадкове право по відношенню до батька» . В Середні віки конкубінат та церковний шлюб існували як рівно поширені союзи. 

Така ситуація призводить до ускладнень під час практичного регулювання поділу власності, набутої під час фактичних шлюбних відносин, не в останню чергу й через складнощі з’ясування їх початку та закінчення.

1) чоловік та жінка, за взаємною згодою, можуть укласти нотаріально посвідчений договір;

2) звернутися до суду з позовом про визнання факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ такого майна;

3) у випадку поділу майна після смерті одного з партнерів – звернутися до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю пари, визнання права власності на майно чи на частку в спільній сумісній власності, виключення майна із спадкового права (відповідач – спадкоємець померлого).

Інколи трапляються ситуації, коли суддя, який прийняв позов до свого провадження, повертає позовну заяву позивачеві, на тій підставі, що позовні вимоги окремого та позовного провадження не можуть розглядатися судом в одному провадженні, оскільки ст. ст. 234, 256 Цивільно-процесуального кодексу України визначають, що факт проживання однією сім’єю чоловіка й жінки без зареєстрованого шлюбу розглядається в порядку окремого провадження.

Слід звернути увагу на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», п. 1 якої визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

Цікаво, що у вищевказаній Постанові окремо вказується на те, що суд може встановлювати факти, які й за іноземним законодавством тягнуть за собою правові наслідки для заявника і рішення суду необхідне заявникові для застосування у відносинах з громадянами інших держав (наприклад, для вирішення питання про наявність права на спадщину у особи, яка законодавством України не віднесена до кола спадкоємців за законом).

П. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» закріплює, що при подачі однією особою заяв про встановлення декількох фактів, що мають юридичне значення, всі ці заяви відповідно до правил ст. 144 ЦПК можуть бути об’єднані і розглянуті судом в одному провадженні про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Така позиція підтверджується також постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якою встановлено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов’язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Компетенція суду в окремому провадженні при розгляді справ про встановлення факту, що має юридичне значення, обмежена встановленням наявності (або відсутності) юридичних фактів. Інакше кажучи, при розгляді цих справ не можна одночасно підтвердити наявність самого факту і прав заінтересованої особи, які витікають з даного факту .

Одночасно, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Постановою Пленуму ВСУ №7 від 30 травня 2008 року також визначено, що, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з’ясується, що має місце спір про право, суд на підставі ч. 6 ст. 235 ЦПК України залишає заяву без розгляду та роз’яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

На сьогодні факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу встановлюється незалежно від смерті чи пропажі без вісті особи. Основним завданням суду при розгляді цієї категорії справ є встановлення власне факту проживання чоловіка та жінки як подружжя, але без реєстрації шлюбу. Права, що виникають у подружжя з реєстрацією шлюбу складають незрівнянно повніший комплекс, що включає не лише майнові, а й немайнові права (наприклад, право на зміну прізвища) про які не йдеться при фактичних шлюбних відносинах.

Для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу необхідно звертатися до суду з відповідною заявою, інших варіантів чинним законодавством не передбачено.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Індивідуальну консультацію можна отримати записавшись по телефону або у розділі "Запитати on-line"